сегодняшняя фотография кременчуга день за днем
Рубрика: Кременчук
Питання про звільнення Вадима Качана (на фото) ставили депутати
Претензію склали лише 5 листопада, хоча графік виконання робіт азербайджанська компанія провалила набагато раніше, через що батьки збиралися на мітинги
Причина — порив тепломагістралі ТЕЦ на розі вулиць Шевченка та Мазепи
Вимоги батьків вкотре проігнорували попри заклики омбудсмена та те, що місто не знаходиться в «червоній» зоні
Тяжкі форми COVID-19 дійсно призводять до тимчасового зниження репродуктивної функції
Дитина займається на свіжому повітрі без ґаджетів і навіть інтернету
Спортсмен вдало виступив у Києві й готується до чемпіонату світу
Кременчуг. Фото Кременчуга
Кременчу́к — місто обласного підпорядкування в Полтавській області України, адміністративний центр Кременчуцького району.
Населення міста — близько 226,4 тис. чол. (на 1 січня 2012)[2]. За цим показником займає 28 місце по Україні. Адміністративно місто поділене на два райони: Автозаводський (лівобережна частина) та Крюківський (переважно правобережна та частково лівобережна).[3] Розташований в зоні помірного континентального клімату в межах Придніпровської низовини і середньої течії річки Дніпра на лівому та правому її берегах, в центральній частині України на відстані 115 км від обласного центру міста Полтави і 290 км від столиці України міста Києва. Територія становить 9600 га.[3]
Кременчук — це великий індустріальний центр Полтавщини. На сьогодні у місті функціонує 86 потужних промислових підприємств, 58 будівельних організацій різних форм власності та близько 14 тисяч суб’єктів підприємницької діяльності.[3] За рейтингом регіонів, міст та районів України, який проводить недержавний аналітичний центр «Інститут Реформ» (м. Київ), Кременчук займає 8-ме місце з 494 територій України.[3] Крім того, за економічними показниками місто займає 15-те місце серед 45 великих міст України.[3] Загальна сума від зборів та податків, зібраних у Кременчуці та районі за перші 11 місяців 2011 року — 9,2 мільярда гривень.[4]
Походження назви
За найпоширенішою версією назва міста походить від тюркського слова «керменчик», що у перекладі означає «невелика фортеця»[5]. Словосполучення «кермен» (фортеця) «чик» (кордон, межа) дослівно з татарської перекладається і як «прикордонна фортеця». Саме як «Керменчик» згадана переправа через Дніпро в районі сучасного міста у документі 1550 року.[6] Назва ця досить поширена (серійна — як давньоруські Новгороди, радянські — Комсомольськи) на всій території історичного поширення тюркських топонімів. Наприкінці XVIII ст. поширилася зрусифікована форма «Кременчуг».
Також тюркське походження має версія Ф. Ніколлайчика про походження назви міста від татарського «кер», або «кир», що означає пагорб[7].
Серед інших припущень — патронімічна легенда про походження назви від імені міфічного першозасновника — козака (або рибалки) Кременя.[8] Також існує легенда про те, що у старі часи, коли тут пропливали торгівельні човни, стерновий, помітивши гранітні пороги, вигукував: «Кремінь! Чув?» (згодом це словосполучення переросло у теперішню назву).
У середині XIX ст. зрусифікований фольклор народив версію про першозасновника Кремень-Чуга, сина Чуга — засновника Чугуєва[9] (легенда відбивала реальне зростання значення Харкова для Кременчука — між містами пролягла залізниця).
Наприкінці ХХ ст. з’явилась фантастична версія, про києворуське походження міста — що Володимир, вдячний одному воїнові, віддав йому кременчуцьку землю під заселення.
Прапором Кременчука є прямокутне полотнище з співвідношенням сторін 1:1, що складається з трьох горизонтальних смуг — синьої, білої та синьої (співвідношення 2:1:2)[10]. Прапор ілюструє географічне положення міста: біла смуга означає річку Дніпро, яка протікає через місто. Прапор був затверджений 21 вересня 1995 року на сесії міської ради. Герб був прийнятий 21 вересня 1995 року[10] та як і прапор ілюструє географічне положення міста, але річку Дніпро означає срібна смуга. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома вежками.
З нагоди 440-річчя міста, яке місто відзначало у 2011 році, мерія влаштувала конкурс на кращий логотип до ювілею міста. Було зібрано 61 роботу, в яких учасники поєднували символи міста — «КрАЗ», Гонг Миру, Крюківський міст. Емблему Олександра Манька визначили кращою, роботу Сергія Брилева — другою[11].
Неофіційним молодіжним гімном Кременчука є пісня «Мій Кременчук — місто моє»[12].
День міста відзначається 29 вересня у день визволення Кременчука під час Другої світової війни.
сторія
Докладніше: Історія Кременчука
Перші поселення на території сучасного Кременчука були у V–III тисячолітті до н. е.
[ред.]
Заснування
Офіційною датою заснування Кременчука, за згадкою в хроніці Йоахима Бєльського (який продовжував історичну працю свого батька Мартина Бєльського), вважається 1571 (дату цю у XIX ст. спопуляризувала «Історія Малоросії» Миколи Марковича). У Бєльського згадка Кременчука навіяна проектом 1590 р., коли польський король видав наказ про побудову тут фортеці, куди також планували вивести козаків з Запоріжжя, аби менше конфліктували з турками.
З історіографії XIX ст. (за непідтвердженою джерельно згадкою литовського історика Теодора Нарбута) походить версія про заснування Кременчука (1390-ті-1420-ті рр.) великим литовським князем Вітовтом.
Джерельно засвідчене безперервне існування Кременчука як урбаністичного осередку (а не рибальського ухода, згадуваного ще за ревізією Черкаського замку 1552 р.) лише з 1637 р., коли «осадив» тут місто шляхтич-поліщук Стефан Рудзький (Степан Рутський).
Утім, деякі дослідники, відштовхуючись від археологічних даних про проживання людей на території сучасного Кременчука, відстоюють києво-руський родовід міста.
[ред.]
Козаччина
Період кременчуцької історії з 1571 по 1764 роки з повним правом можна назвати козацьким, адже козаки від часів давнього Черкаського староства (з якого наприкінці XVI ст. виокремилися ще й Корсунське/Корсунсько-Чигиринське та Переяславське староства) і до териріальних полків Гетьманщини (Чигиринського, Миргородського, Лубенського і Полтавського) лишалися на Кременчуччині провідною верствою населення.
Ще 1550 р. відомий інтелектуал і патріот Великого князівства Литовського, який писав під псевдонімом Михалон Литвин, пропонував Кременчук під базу «річкових загонів», які здатні були ефективно заблокувати одну з популярних татарських переправ.
1561 р. черкаський староста князь Михайло Вишневецький разом зі своїм відомішим двоюрідним братом князем Дмитром Вишневецьким (Байдою) при Пивських Горах (себто на правому березі Дніпра проти гори Пивихи) розбив значний загін білгородських татар на чолі з Рудашем.
1590 р. королівський уряд видав розпорядження про будівництво фортеці в Кременчуці, куди мали переселити козаків з Запоріжжя, аби вони менше дратували турків. Хоча проект цей швидко заглух, але пам’ять про Кременчук як місце однієї з козацьких Січей зберігалася довго (ще наприкінці XIX ст. засвідчені фольклорні перекази про цей «первісний» осідок запорожців).
1625 р. на Курукові або Крукові (тоді урочище на березі «озера» себто затоки-невеличкої притоки Дніпра) відбулася фінальна битва козацької війни з урядом Речі Посполитої, яка завершилася компромісом (Куруківська угода), що вперше узаконила постійний козацький реєстр (6-тисячний).
1635 р. план Кременчуцької фортеці накреслив на місці французький військовий інженер Ґійом Левассер де Боплан, автор славнозвісного «Опису України». Особливе стратегічне значення Кременчука визначалося тим, що саме звідси Дніпро переставав розгалужуватись і плинув «єдиним коритом» до Запоріжжя (отже місце було зручним для нагляду за запорожцями, таким собі другим Кодаком). Відтак, не дивно що початок повстання під проводом Якова Острянина (Остряниці) 1638 р. ознаменувався захопленням Кременчука повстанцями-запорожцями.
1649 р. Зборівський 40-тисячний реєстр затвердив Кременчук сотенним містечком правобережного Чигиринського полку. З 1661 по 1666 роки — центр Кременчуцького полку. Але з 1663 р., коли місто взяли штурмом (крім замку) війська проросійського гетьмана І. Брюховецького, воно підупадає.
[ред.]
У складі Росії
Новий підйом Кременчука починається наприкінці 1730-х років, у зв’язку з колонізаційним рухом на Правобережжя («Задніпрські місця») та зацікавленнями російської регулярної армії (яка будує тут свої армійські склади).
1764 р. в зв’язку з утворенням Новоросійської губернії Кременчук виведено з-під юрисдикції Гетьманщини. Місто стає столицею нової губернії, місцевих же козаків добровільно-примусово записують у пікінери (до складу Дніпровського пікінерного полку).
Цей час ознаменувався зародженням у місті промисловості. У Кременчуці засновується ливарний, збройовий заводи, кораблебудівна верф, засновані селітровий завод, панчішна та шкіряна фабрики. Розвивається торгівля, роль чумацького промислу зростає настільки, що Крюків стає своєрідною «чумацькою столицею». Місто входить до всеросійського ринку.
Із середини 60-х років XVIII століття починає працювати одна з перших в Україні друкарень. 1754 року на березі Дніпра відкривається митниця. Під час епідемії чуми 1784 року доктор медицини Д. С. Самійлович проводить дослідження цієї хвороби. Д. Биков-Поздняков уславлює своє ім’я винаходами машин і пристроїв для підйому суден, пропозиціями в галузі суднобудування тощо. С. Романовський стає одним із перших винахідників підводного човна та водолазного спорядження.
Вулиця Катерининська. Кін XIX — поч. ХХ ст.
З 1786 року командуючим Кременчуцьким гарнізоном призначається О. В. Суворов. У 1787 році по приїзді в Кременчук Катерини ІІ художник В. Л. Боровиковський розписує палац. Закладаються корабельні верфі, відкривається перша в Росії консерваторія, директором якої був знаменитий італійський композитор Дж. Сарті. За проектом архітектора Д. Кваренгі споруджується соборний храм.
План міста, кінець XVIII ст.
1798 року Кременчук отримує свій герб.
Із відкриттям пароплавного сполучення (1850 рік), будівництвом залізниці та мосту через Дніпро (1872 рік) розширюється торгівля. Це дало повне право професору Ю. Янсону так оцінити торгове значення Кременчука: «На всім Дніпрі між порогами і гирлом Прип’яті немає місця важливішого в торговому відношенні, ніж Кременчук».
Завдяки вигідному географічному положенню, розвитку торгівлі Кременчук протягом першої половини XIX сторіччя перетворюється в найбільше промислове місто Полтавської губернії. Провідна роль у промисловому виробництві належить переробним галузям. Діють пивоварні, медоварні, канатні заводи, млини, крупорушки, винокурні. Успішно розвивається суконна промисловість, деревообробна, тютюново-махоркова.
З’являються нові підприємства: вагонні майстерні (зараз Крюківський вагонобудівний завод), механічний завод (зараз Кредмаш). У 1899 році завдяки Бельгійському акціонерному товариству в Кременчуці з’являється електричний трамвай.
За кількістю населення, торговим обігом, промисловим потенціалом Кременчук на початку ХХ сторіччя входить до першого десятку найбільших українських міст. Розподіл населення в місті за мовою в той час (перепис 1897 року): українська — 30,1 %, російська — 19,3 %, єврейська — 46,9 %, польська — 1,7 %, німецька — 0,7 %, інші — 0,2 %.
У місті на той час працювало близько 100 промислових підприємств, а населення становило 63 тисячі.[показати]
Галерея поштівок початку XX століття з зображеннями Кременчука
[ред.]
Визвольні змагання
Визвольні змагання у Кременчуці характеризуються частою зміною влади (подекуди кожного місяця), зниженням кількості населення принаймні на третину, погіршенням економічного стану, епідеміями холери, іспанського грипу.
Після Жовтневого перевороту, владу силою у місті захопили більшовики. Але уже у другій половині листопада у місті було встановлено владу Центральної Ради УНР.[25] Кременчуцька управа 22 листопада 1917 року своєю постановою визнала уряд УНР як єдиний на території України.
5 січня 1918 року розпочався загальний наступ радянських військ під керівництвом М. Муравйова. 21 (9) січня було захоплено Кременчук. У середині місяця місто було відвойоване українцями. Але вже 26 січня 1918 року більшовицькі війська знову захопили Кременчук.[26]
9 (22) січня 1918 року IV-им універсалом було проголошено незалежність України, після якого було укладено з країнами Четверного союзу мир. 25 березня 1918 року німці разом з українськими військами увійшли до Кременчука. 30 листопада 1918 року після капітуляції Німеччини, німецький гарнізон залишив місто.
28 листопада (11 грудня) 1918 року влада у місті переходить до представників Директорії. У середині січня 1919 року Запорізький корпус зазнав поразки. Тому 1 лютого 1919 року Кременчук зайняла червоноармійська дивізія Барабаша[27].
Із 7-го по 20 травня 1919 року містом володіли війська отамана Григор’єва. Із 10 серпня по 20 грудня 1919 року Кременчук захопили денікінці. Залишаючи місто, вони підірвали міст через Дніпро.[28]. З 20 грудня 1919 року місто захопили більшовики.
[ред.]
Радянська влада
У березні 1920 року була сформована повітова і карна міська міліція. 20 липня 1920 року Кременчуцький повіт був поділений на три райони з райцентрами у Градизьку, Потоках та Глобиному. 30 липня 1920 року була утворена Кременчуцька губернія[29].
Демонстрація в Крюкові
За перше десятиріччя нової влади Кременчук відроджує статус великого промислового центру. Будуються заново або реконструюються понад 60 промислових підприємств. Крюківські вагонні майстерні виростають у вагонобудівний завод, великих перетворень зазнає 2-й механічний завод, що починає випускати дорожню техніку. На березі Дніпра збудовано потужна суконна фабрика. Будуються беконна, макаронна фабрики, створюються швейна, взуттєва, трикотажна.
[ред.]
1930-і
На 1930-і припадають голод і репресії.
Під час Голодомору 1932-33 років загинуло 497 осіб[30]. У 1930-40-і роки у Кременчуці від репресій постраждало більше 2000 людей[31]. Проти кременчужан НКВС-КДБ завели 544 справи, причому 277 людей затримали саме у Кременчуці[32]. Більшість проходило за статтею 54-10 — антирадянська пропаганда та агітація[32].
[ред.]
Друга світова війна
9 липня 1941 року у результаті прицільного бомбардування німецький літак зруйнував 88-метрову ферму залізничного моста через Дніпро у Кременчуці. 9 серпня 1941 року німецькі війська захопили Крюків. У Кременчуці розміщувалась 297 стрілецька дивізія, яка обороняла місто. Близько місяця місто зазнавало інтенсивного артилерійського обстрілу німецьких військ з правого, високого берега Дніпра. Німці форсували Дніпро південніше Кременчука, на що радянське командування аж ніяк не сподівалося. Місто обороняв лише один полк 297 стрілецької дивізії, який не міг протистояти чисельнішим силам ворога[33]. 9 вересня 1941 року німецькі війська захопили місто. 1 вересня 1942 р. місто стало центром новоутвореного Кременчуцького ґебіту[34]. На території Кременчука було створено мережу концтаборів, де за два роки окупації було розстріляно і замордовано понад 97 тисяч людей. На місці одного з колишніх таборів тепер споруджено меморіал «Вічно Живим». Близько 10 тисяч кременчужан вивезені на роботи до Німеччини.
Під час війни діяло 8 антинацистських груп, що об’єднували близько 400 чоловік.
29 вересня 1943 року, після триденних боїв, місто зайняли радянські війська. Житловий фонд міста було зруйновано на 95 %, було знищено 93 промислові підприємства, усі культурно-просвітницькі та навчальні заклади, залізницю, електростанцію, міст через Дніпро. Загальна сума збитків становила понад 1 млрд. крб.
До Книги Пам’яті України занесені імена 6210 кременчужан.
1949 року на старих биках було збудовано новий міст — Крюківський, замість того, що був знищений. Після Другої світової війни швидким темпом розвивалася важка промисловість. Три кременчуцькі машинобудівельні заводи: автомобільний (КрАЗ), вагонобудівний (КВБЗ) та шляхових машин («Кредмаш») стали основою промисловості міста. У 1959 р. було випущено перші вантажівки на «КрАЗі». У сусідньому Світловодську побудована Кременчуцька гідроелектростанція.
29 грудня 1965 р. Великокохнівську селищну раду передано у підпорядкування Кременчуцькому міськвиконкому.
У 60—80-ті роки в Кременчуці було збудовано цілий комплекс хімічних підприємств, найпотужнішу в області ТЕЦ, один з найпотуж
Кременчуг 
Год основания: 1571 г. День города отмечается 29 сентября.
В 2021 году в связи с пандемией массовые мероприятия в честь дня города отменяются или могут быть перенесены
Двухъярусный мост через реку Днепр (1949)
Кременчуг (укр. Кременчу́к) – город на Днепре в Полтавской области Украины, административный центр Кременчугского района. Один из самых промышленных городов Украины.
Кременчуг упоминается как обитаемое место только в 17 веке, у одного из бродов, по которому татары переходили на правую сторону Днепра. После зборовского договора является сотенным местечком Чигиринского полка, после андрусовского договора Кременчуг отходит к Миргородскому полку.
Крюковский посад, левый берег Кременчуга, присоединен к Кременчугу указом Павла I, но действительное соединение произошло лишь в 1817 году.
В городе находятся такие культурные заведения как Историко-краеведческий музей, музей Макаренко, городская галерея, галерея Натальи Юзефович и т.д. Главные культурные мероприятия проходят в Городском дворце культуры, а также в дворцах культуры при предприятиях (дворец культуры КрАЗа, ДорМаша, НПЗ).
Для занятий спортом в городе есть три ДЮСШ, спортивные комплексы («Политехник», «Вертолет» и т.д.), многочисленные секции и тренажёрные залы («Антей», «Спартак»).
Кременчуг населяет более 217 тысяч человек (2020). Жители – кременчужане.
Днем города считается 29 сентября – день освобождения города от фашистов в 1943 году. Основные празднования проходят в предшествующие выходные.
Герб города Кременчуг утвержден в 1995 году. Автор герба: А.Гречило. В лазоревом поле серебряный пояс. Днепр играл важную экономическую роль в жизни города. Повышение экономического и торгового значения города, расположенного на водном днепровском пути, было отражено в его гербе.
Рубрика: Афіша
Відкрита реєстрація на забіг
Плани перенесли на наступний рік
Чотири гравці ХК «Кременчук» зіграють за національну збірну України
Хочеш бути на хвилі сучасних трендів та дізнатись, чому варто прокачувати свої навички? Бажаєш творити крутий контент і проєкти, що змінюють світ? Тоді цей проєкт саме для тебе!
Матч відбудеться за будь-якої погоди
Виставка працюватиме з 5 листопада до 5 грудня
Кременчужани мають нагоду дізнатися про історію місця, де обірвалися тисячі людських доль
Завітати на майстер-клас можуть лише вакциновані особи
Концерт ВІА «Синяя птица», який мав відбутися у Кременчуці 3 листопада, переноситься на березень.
Телеграфу стало відомо, що до штормового попередження залишилося 45 днів
Як Кременчук святкуватиме День Незалежності
План святкових заходів
План заходів з підготовки та відзначення Дня Державного Прапора та 30-річниці Незалежності України.
План святкових заходів
Проведення загальноміського конкурсу вишиванок «Вишиваний Кременчук»
Святковий захід для мешканців мікрорайонів № 4,6 «Від проголошення незалежності до нової України»
№ 4 пров. Гомельський, 22
Святкова концертна програма «Розквітай же, Україно, рідна земле, матінко моя»
контакт-центр № 16, 17 (вул. Шевченка, 19/3)
Спортивно-розважальна програма для дітей мікрорайону № 7 «Незалежні, Єдині, Вільні»
Вулична виставка «Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води…»
вул. Республіканська, 65
Урочисте підняття Державного Прапора України, присвячене Дню Державного Прапора України та 30-й річниці незалежності України
пам’ятник Т.Г.Шевченка, район річкового вокзалу
Покладання квітів до пам’ятника Т.Г.Шевченка, пам’ятного знаку «Героям Небесної Сотні», учасників операцій об’єднаних сил, антитерористичної операції
пам’ятник Т.Г.Шевченка; пам’ятний знак
«Героям Небесної Сотні»;
парк Ювілейний; Свіштовське кладовище
вул. І.Приходька, 100А
Святковий захід для мешканців мікрорайонів № 1,2,3 «З днем народження, моя Україно»
регіональний ландшафтний парк «Кагамлицький»
Демонстрація вишиванок учасниками конкурсу та визначення переможців членами журі
велика зала міськвиконкому,
Концертно-розважальна програма присвячена Дню Прапора та Дню Незалежності
Зустріч з ветеранськими організаціями
с. Потоки, с. Соснівка,
Велопарад «Веловишиванка 2021»
— Ігрова програма КЗК «Кременчуцька міська централізована бібліотечна система для дітей»;
— Ігрова програма КЗК «Міський Центр культури і дозвілля»;
— локації КЗК «Кременчуцька публічна бібліотека»;
— виставка картин КЗК «Кременчуцька міська художня галерея»
центральна алея КЗК «Міський парк культури і відпочинку «Придніпровський»
Концертно-розважальна програма присвячена Дню Прапора та Дню Незалежності
Розважальна програма міського духового оркестру
літня сцена КЗК «Міський парк культури і відпочинку «Придніпровський»
Пішохідні екскурсії «Старі будівлі розповідають», «Екологічна стежка»
КЗК «Міський парк культури і відпочинку «Придніпровський»»
Концертна програма народного ансамблю пісні і танцю «Славутич»
літня сцена КЗК «Міський парк культури і відпочинку «Придніпровський»
Нагородження переможців загальноміського конкурсу вишиванок «Вишиваний Кременчук»
культури і відпочинку «Придніпровський»
Вуличний захід «З Днем народження, Україно!» у рамках програми «Патріот»
Розважальна ігрова програма для дітей
площа біля Палацу культури «Нафтохімік»
Концертна програма народного ансамблю пісні і танцю «Славутич»
літня сцена КЗК «Міський парк культури і відпочинку «Придніпровський»
Концертна програма КЗК «Міський Центр культури і дозвілля»
літня сцена КЗК «Міський парк культури і відпочинку «Придніпровський»
Програма «Кароке на фонтані»
площа біля Палацу культури «Нафтохімік»
Концертна програма народного хору «Джерело» палац культури «Нафтохімік»
літня сцена КЗК «Міський парк культури і відпочинку «Придніпровський»
Святкова концертна програма
площа біля Палацу культури «Нафтохімік»
Концертна програма колективів КЗК «Кременчуцький міський Палац культури»
літня сцена КЗК «Міський парк культури і відпочинку «Придніпровський»
Виступ гурту «Блек Джек»
площа біля Палацу культури «Нафтохімік»
Святково-розважальна програма для дітей мікрорайону № 10,11 «Україна єдина»