Ты не лякайся что ноженьки босые текст

Ноченька лунная.
(перевод с украинского на русский)

Ноченька лунная, звёздная, ясная,
Можно иголки искать.
За день уставшая, дева прекрасная,
В роще тебя буду ждать.
За день уставшая, дева прекрасная,
В роще тебя буду ждать.

Сядем мы рядышком здесь под калиною —
И над панами я пан!
Глянь, моя рыбонька, волнами сизыми
Стелется в поле туман.

Роща лучами луны заколдована —
То ли мечтает, то ль спит.
Листья трепещут — осинушка стройная
Нас приласкать норовит.
Листья трепещут — осинушка стройная
Нас приласкать норовит.

Небо засеяно искрами-звёздами —
Боже, какая краса!
И перламутрами, где-то под тополем
Светит, играя, роса.

Ты не пугайся, что ноженьки бОсые
В стылую станут росу —
Я до избушки тебя, моя милая,
Сам на руках отнесу.

Ты не пугайся, никто не подслушает
То, что мне скажешь сама.
Ночь уложила всех, снами укутала —
В роще стоит тишина.

Спят все враги твои, за день уставшие, —
Нас не спугнёт злобный смех.
Разве ж минутка любви обездоленных
Может считаться, как грех.
Разве ж минутка любви обездоленных
Может считаться, как грех.

українська пісня на слова Михайла Старицького,
музика Миколи Лисенка

Нiч така, Господи, мiсячна, зоряна,
Ясно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —
I над панами я пан,
Глянь, моя рибонько,— срiбною хвилею
Стелеться полем туман.

Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить,
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.

Небо глибоке засіяне зорями,
Що то за Божа краса.
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебідонько,
Тепло нi вiтру, нi хмар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою,
Нiчка поклала всiх, соном окутала,
Анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої знудженi працею,
Нас не сполоха їх смiх,
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання за грiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання за грiх.

Источник

Нiч яка мiсячна перевод на русский

НІЧ ЯКА МІСЯЧНА (Михайло Старицький, http://www.pisni.org.ua/songs/610050.html)

Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай…
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупі ми тут під калиною —
І над панами я пан…
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться полем туман;

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить;

Небо незміряне всипано зорями —
Що то за Божа краса!
Перлами-зорями теж під тополями
Грає перлиста роса.

Ти не лякайся-но, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько:
Тепло — ні вітру, ні хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
Й займеться зразу, мов жар;

Ти не лякайсь, аби тут та підслухали
Тиху розмову твою:
Нічка поклала всіх, соном окутала —
Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх…
Чи ж нам, окривдженим долею клятою,
Й хвиля кохання — за гріх?

НОЧКА-ТО, ГОСПОДИ! (вольный перевод П.Голубкова)

Ночка-то, Господи! Лунная, звездная:
Свет ясный льется с небес.
Выйди, любимая, в ночь эту позднюю,
Хоть на минуточку в лес!

Лес очарованный, светом усыпанный,
То ль затаился, то ль спит?
Только на стройной высокой осичине
Листик так нежно дрожит;

Ты не пугайся, что нежные ноженьки
Ступят в ночную росу:
Я тебя, верная, аж до пороженька
Сам на руках отнесу.

Ты и замерзнуть не бойся, лебедушка:
Теплая ночь – Божий дар.
К сердцу прижмись хоть чуток, моё солнышко,
Вспыхнет оно, словно жар;

Источник

Ніч яка місячна (Ночь нынче лунная) слова М. Старицкого

Ночь нынче лунная, звездная, ясная,
Видно всё будто бы днем,
Выйдем любимая, за день уставшая, в лес на минутку вдвоем.
Выйдем любимая, за день уставшая, в лес на минутку вдвоем.

Сядем-ка вместе с тобой под калиною и над панами я пан,
Глянь, моя рыбка волною серебряной стелется в поле туман.

Лес весь волшебный, лучами усыпанный, то ль затаился, то ль спит,
Только на стройной высокой осинушке лист чуть заметно дрожит.

Небо глубоко, усыпано звездами, что за чудесна краса!
Под тополями жемчужными каплями блещет ночная роса.

Да ты не бойся, что ноженьки босые вдруг окунутся в росу,
Я ж тебя, верная, прямо до хаточки сам на руках отнесу.

Ты не пугайся, что могут подслушать вдруг тихие наши слова,
Ночь уложила и сном всех укутала, спит и лесная листва.

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная.
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай.
Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай.

Гай чарiвний, нiби променем всипаний, чи загадався, чи спить.
Он на стрункiй та високiй осичинi листя пестливо тремтить.
Он на стрункiй та високiй осичинi листя пестливо тремтить.

Небо незмiряне, всипане зорями,- що то за Божа краса!
Перлами ясними, ген пiд тополями грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї вмочиш в холодну росу.
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати, тиху розмову твою.
Нiчка поклала всiх, соном окутала,- анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знудженi працею,- нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею, й хвиля кохання за грiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею, й хвиля кохання за грiх.

Ночь какая лунная ясная звездная,
Видно, хоть иголки собирай,
Выйди любимая, работой сморённая,
Хоть на минуточку в лес.

Лес волшебный, лучами усыпанный,
То ли задумался, то ли спит,
Повсюду(или вон там) на стройной высокой осоке
Ласково (осторожно) листья дрожат.

Ты не бойся, что босые ноженьки
Вымочишь в холодной росе,
Я тебя, верная, до самой избушки
Сам на руках отнесу.

Ночь какая лунная ясная звездная,
Видно, хоть иголки собирай,
Выйди любимая, работой сморённая,
Хоть на минуточку в лес.

Ты не пугайся, что могут подслушать вдруг
тихие наши слова,
Ночь уложила всех, сонмом окутала,
спит и лесная листва.

Источник

Нiч яка мiсячна. Перевод песни

Сядем в тени мы под алой калиною
И над панами я пан.
Глянь, моя рыбка, волною игривою
Стелется в поле туман.

Небо бескрайнее устлано звёздами,
Что же за Божья краса!
Жемчугом ясным под тополем россыпью
Светом играет роса.

Ты не пугайся, что ноженьки босые
Тут же намочишь в росу.
Я тебя, верная, аж до калиточки
Сам на руках отнесу.

Ты не замёрзнешь, не бойся, лебёдушка,
Ветер безмолвствует, спит.
К сердцу прижму твою ясну головушку,
Жаром сердечко горит.

Нiч яка мiсячна, зоряна ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною
I над панами я пан,
Глянь, моя рибонько, срiбною хвилею
Стелеться полем туман.

Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить,
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.

Небо незмiряне всипане зорями,
Що то за Божа краса.
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш лебідонько,
Тепло нi вiтру, нi хмар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою,
Нiчка поклала всiх соном окутала,
Анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої знудженi працею,
Нас не сполоха їх смiх,
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання за грiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання за грiх.

Ты не пугайся, что кто-то подслушает
Всё, что ты скажешь в ночи,
Ночь уложила и сном всех укутала,
Роща уснула в тиши.

Спят и враги твои сном крепким сморены,
Не потревожит их смех.
Только судьбой мы с тобой обворованы,
Видно, любовь наша – грех.

Источник

Нiч Яка Мисячна перевод на русский

Ночь так светла и зарей разливается,
Видно иголку в копне.
Выйди, желанная, в вечер уставшая,
Хоть на минутку ко мне.

Сядем вдвоем в тишине под калиною –
И над панами я пан.
Глянь, моя рыбка, серебряной пряжею
Стелется в поле туман.

Небо бездонно, усеяно звездами,
Что за чудная краса!
Вспыхнуло, снова погасло под тополем,
Это блистает роса.

Ты не пугайся, что ноженьки босые
Вступят в холодну росу.
Я тебя, милая, к дому заботливо
Сам на руках отнесу.

Холода ты не убойся, лебедушка,
Ветер – ты деву не тронь!
К сердцу прижму своему раскаленному,
Греет оно, как огонь.

Ты не пугайся, что может открыться вдруг
Тихой беседы полог.
Ночь уложила всех, в дрему закутала,
Не шелохнется листок.

Спят, твои вороги, спят, утомленные,
Не потревожит их смех.
Разве для нас, обделенных судьбиною
Миг на любовь – это грех?

Оригинал:
Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная.
Видно, хоч голки збирай;
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупочцi тiт пiд калиною,
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею
Стелиться в полi туман.

Став нiби чарiвний, промiнням всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.

Небо глибоке засiяне зорями,
Що то за божа краса!
Зiрки он миготять попiд тополями —
Так одбиває роса.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою:
Нiчка поклала всiх, соном окутала, —
Анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знудженi працею, —
Нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання — за грiх?

Источник

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *